Перші писемні згадки про село датуються XVIII століттям. Спочатку це були хутори Вільшанка і Косіївка, їх розділяла річка, яку називають Млинкова. Вона й служила кордоном Балтського і Ольгопільського повітів Подільської губернії.

Місцеві дослідники минувшини вважають, що назва Вільшанка походить від словосполучення "воля" і "шана", або ж від дерева вільхи, якої тут багато росло у минулі часи. Щодо назви Косіївки відомо дві версії. Можливо назву дали на честь пана Косовецького, або ж тому, що засноване поселення на Косому полі, яке тепер називається Клин. Косіївка у XVIІІ-ХІХ ст. була присілком с. Бандурове, і належала поміщику Жевуському, але за участь його у польському повстанні, була конфіскована і в 1830 р. передана в казну. Старожили, вважають, що Вільшанку заснував Чернієнко, якому його пан з с.Усті (нині Бершадський район), і подарував тут землю. Існують документальні відомості, що до 1794 року Вільшанка належала до Бершадського замку.

В 60-х роках XIX століття у Вільшанці збудовано Свято-Покровський храм. Церковнопарафіяльна школа відкрита у 1874 році, а в Косіївці - у 1884 році Свято-Покровський храм.

У 1927 році Вільшанка і Косіївка злились в один населений пункт, якому дали назву Котовка (на честь командира кавалерійського з'єднання часів громадянської війни П.І.Котовського). У 1918 році створено комнезам, який розділив панську землю, а згодом проводив роботу по колективізації, ліквідації неграмотності. Тоді ж відкрито хату-читальню, діяв драматичний гурток. У 1930 році створено колгоспи ім. Шевченка та ім. Ворошилова. Багато односельців померло з голоду у 1932-1933 рр.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 380 котов-чан, з них 169 загинуло. Під час окупації Котовка, як партизанське село, було спалене румунським каральним загоном. Партизана Івана Печерогу розстріляли. Людей зігнали у воловню і хотіли спалити живцем. Але після довгих переговорів сільської вчительки О.Я.Слободяник (Чоботар) з румунським претором, людей помилували. В навколишніх лісах діяв партизанський загін, командиром якого був Андрій Ілліч Колесник. Румунські окупанти розстріляли його дружину у сусідньому селі Кидрасівці (Бершадський район Вінницької обл.). Село звільнено 13 березня 1944 року.

У 1950 р. обидва колгоспи об'єднано в один - імені Ко¬товського. Багато сил і енергії вклали у соціально-економічний розвиток села такі голови колгоспів, як М.С.Травінський, Ф.В.Андрушко, А.А.Кадіков. Завдяки наполегливості керівника КСП "Іванкова криниця" І.К. Грицая в селі збудовано асфальтні дороги, хлібопекарню, олійню, млин, крупорушку, критий тік. А ще за сприяння Івана Купріяновича у 2002 році споруджено на фундаменті, де стояв зруйнований у XX столітті православний храм, нову церкву. Крім цього він подбав, щоб на місці цілющого джерела "Іванкова криниця", що на північно-західній околиці села, була збудована каплиця і бювет. Митрополит Київський і всієї України Володимир нагородив І.К. Грицая орденом Нестора Літописця.

Нині в Котовці функціонує ПП «Гур'єве». Тут застосовують прогресивні сучасні агротехнічні методи вирощування сільськогосподарських культур. 

 

...Крізь роки і століття

 

      Вздовж крутосхилів над берегами невеликої річки, двома стрічками стелиться село Котовка Гайворонського району Кіровоградської області, що відділяє 9 км від районного центру м.Гайворона.

      За декілька кілометрів від села довкруги ростуть листяні ліси - Липники, Чагарі, Лиса Гора. На окраїнах села можна побачити яри, які названі іменами або прізвищами котовчан - Денисів, Деркачів, Концебовський яри.

      За свідченнями історичних та краєзнавчих документів, переказв і легенд старожилів, місцевого краєзнавця Волошиної К.Й. село Котовка виникло у першій половині ХVІІІ століття. При перших поселенцях було дві назви села, точніше поділялося на дві частини - Косіївку і Вільшанку. Косіївка - тому, що поселилися люди на косому полі, а Вільшанка - існує версія, що була названа на честь імені дочки графа Березовського, якому належали ці землі. І друга версія - що в кінці села на сході росло багато вільхи і тому назвали Вільшанкою.

      Перейменовано на Котовку на честь розгрому частини дивізії І.І.Котовського решток білобандитів в цій місцевості (1927р.)

      В роки Великої Вітчизняної війни понад 400 жителів села брали участь у боротьбі з німецькими окупантами. З них 185 - загинули, а 211 - нагороджені орденами та медалями.

      На сьогоднішній день в живих залишилось 5 учасників ВВв. У центрі села споруджено пам’ятник воїнам-визволителям, куди постійно приходять люди, щоб віддати честь та шану тим, хто віддав своє життя за наше майбутнє.

      Славиться село своїм чудодійним джерелом "Іванкова криниця", яке відоме на всю Україну. Джерело видає з величезних підземних озер майже всю періодичну таблицю Мендєлєєва. Щодо чудодійності та цілющих властивостей води свідчить стара легенда, яка час від часу обростає реальними підтвердженнями.

      Легенда розповідає нам про пастуха Івана, який привів до чудодійного джерела кохану дівчину - доньку місцевого поміщика. Та була незрячою.  Промивши цією водою очі, красуня-панянка прозріла.

____________________